Рок Хадсон, 30 років потому: чи досяг Голлівуд прогресу стосовно теми ВІЛу?
У 1985-му році, пов’язане з ВІЛ, стрімке згасання голлівудської ікони Рока Хадсона змінило громадську думку про епідемію. Тридцять років по тому складно сказати, чи дійсно Голлівуд змінився в тому, що стосується хвороби: про неї рідко говориться, практично неможливо назвати нині працюючого актора або режисера з ВІЛ, а всі знаменитості на червоній доріжці давно поховали свої червоні стрічки.
Незважаючи на це, Рок Хадсон зробив незаперечний вплив на публічний діалог щодо ВІЛ.
Влітку 1985-го світ був несподівано вражений прем’єрою телешоу, що потрапило в заголовки газет по всій Америці. Християнська кабельна мережа вперше показала «Кращих друзів Доріс Дей» (Doris Day’s Best Friends) – ток-шоу для всієї родини про знаменитостей і їх домашніх улюбленців, найпершим гостем якого став давній друг і партнер Дей на екрані, кумир жінок Рок Хадсон.
Глядачі відразу помітили проблеми зі станом здоров’я Хадсона. У віці 59 років, перш міцний, майже двометровий актор, виглядав явно хворим. Незважаючи на його мовчання, він вмирав від СНІДу, і прості американці раптово зрозуміли, що їх мужній кіногерой з сексапільним баритоном завжди був геєм.
Повернемося на кілька десятиліть раніше. Рок Хадсон став відкриттям на початку 50-х, відомим агентом з підбору акторів, також геєм, Генрі Вілсоном, що славився своїм круїзингом по гей-клубах і, згідно Енн Хелен Пітерсен з сайту The Hairpin, «знімав найкрасивіших, брутальних самців типажу Капітан Америка для своїх професійних і особистих цілей».
A 1951 promotional still of Rock Hudson
Чоловіки, яких знаходив Вілсон отримували нові біографії і нові імена, мало відрізнялися від імен, що даються сучасним гей-порноакторам: Чад Еверетт, Ренд Сексон, Ченс Джентрі і Клінт Вокер, як приклад. Вілсон відкрив Троя Донахью , Теба Хантера і Гая Медісона, кожен з яких втілював образ типового молодого, красивого, американського хлопця … будучи при цьому стовідсотковим геєм.
Рок Хадсон грав головні ролі в ряді найпопулярніших кінофільмів десятиліття, включаючи дві найбільші драми про техаських нафтомагнатів, виробництва 1956-го року: кемпові, чудові «Слова, написані на вітрі» і високобюджетний епос «Гігант», де він ділив екран з Елізабет Тейлор і Джеймсом Діном. Ближче до кінця десятиліття він перетвориться на галантного чоловіка, зірку романтичних комедій, побачивши якого жінки божеволіли.
У 1959-му році журнал «Лайф» проголосив Рока Хадсона «Найкрасивішим холостяком Голлівуду», хоча вже тоді ходили чутки про його орієнтацію. В обмін на те, щоб зберегти в таємниці гомосексуальність Хадсона, Вілсон здав таблоїдам Теба Хантера.
Незабаром після того як Хадсон став першою великою публічною фігурою, що зізналася в зараженості ВІЛ, «Лайф» опублікував номер з обкладинкою під заголовком «Тепер ніхто не застрахований».
У 1985 році висловлювалася маса жахливих ідей щодо «вирішення» епідемії, від нанесення татуювань ВІЛ-позитивним людям до їх поголовного карантину. Колишня партнерка Хадсона, Елізабет Тейлор, стала активною учасницею благодійних акцій по боротьбі зі СНІДом. Вона вкладала масу часу і грошей в дослідження з розробки ліків від хвороби.
Хадсон помер через кілька місяців після своєї появи в «Кращих друзях Доріс Дей», мало не доживши до свого 60-річчя.
Це було 35 роки тому.
Кілька знаменитостей зізналися у своїх ВІЛ-діагнозах після Хадсона. Баскетболіст Меджік Джонсон і зірка тенісу Артур Еш повідомили, що є ВІЛ-позитивними, хоча жоден з них не був геєм. Роками пізніше сім’я фантаста Айзека Азімова розповість, що він також помер від пов’язаної зі СНІДом ниркової недостатності, однак і він був натуралом, який отримав ВІЛ через заражену ВІЛ кров при процедурі переливання.
З середини 90-х багато людей змогли вести нормальні, здорові життя з ВІЛ. У 2015-му Чарлі Шин зізнався у своєму ВІЛ-позитивному статусі, так само як колишня дитяча зірка Денні Пінтауро, але схоже це просто винятки. Більшість знаменитостей з ВІЛ можуть ніколи не відчути своїм обов’язком повідомити про діагноз. Це їхня особиста справа, однак, це підтверджує ідею, що Голлівуд готовий продовжувати прикидатися ніби ВІЛу не існує.
Ви можете уявити, що минуло 34 роки з тих пір як ми втратили Рока Хадсона?
Історія була вперше опублікована 16.12.2015
Переклав на українську користувач Hornet @idgaf5
